📜 Історичне тло:
- У 1940-х роках була задіяна апаратура дистанційного керування та циркулярного виклику «АДУ-ЦВ» (УДУФ), яка заклала основу подальшого розвитку системи оповіщення.
- Історично центральні стійки «ЦС-М», стійки циркулярного виклику «СЦВ», проміжні стійки «ПС-60» та кінцеві блоки «ОБ-60» (пристрої централізованого керування системами оповіщення) почали впроваджуватись у СРСР приблизно з середини 1960-х років, у контексті модернізації систем цивільної оборони та автоматизації зв’язку. У 1965 році в СРСР стартувала економічна реформа О. М. Косигіна, яка передбачала технічне оновлення промисловості та інфраструктури, зокрема систем зв’язку та оповіщення.
- 📡 У системах оповіщення СРСР, зокрема через стійки ПС-60 та П-164, використовувалась централізована модель управління, яка поєднувала телефонні лінії, радіоканали та спеціалізовану апаратуру.
Керування системами оповіщення через стійки ПС-60 і П-164 в СРСР (інформація заснована на доступних відкритих джерелах):
- Принцип роботи: Система працювала за ієрархічним принципом. Команда на оповіщення надходила з центральних або регіональних пунктів управління.
- Стійка ПС-60: Це — пункт управління на міському або районному рівні. Вона приймала команди з вищого рівня і передавала їх далі на підлеглі пристрої, а також могла запускати оповіщення локально.
- Стійка П-164: Це — кінцевий пристрій в системі. Вона отримувала сигнал по абонентських лініях телефонної мережі і безпосередньо запускала електросирени С-40 або С-28.
- Резервування: Система була розроблена таким чином, щоб забезпечити надійність. У разі пошкодження центрального пункту, оповіщення можна було запустити з проміжних пунктів, таких як стійки ПС-60.
- Використання телефонних мереж: Система використовувала існуючу телефонну інфраструктуру, що дозволяло швидко та відносно недорого розгортати мережу оповіщення по всій країні.
🔗 Протоколи зв’язку
Канал | Призначення | Протокол |
☎️ Телефонна лінія | Передача команд та голосу | аналоговий сигнал |
📡 Радіоканал VHF | Резервний канал управління | імпульсні команди |
🔁 Зворотній зв’язок | Підтвердження спрацювання | сигнал “ОК” або “Несправність” |
🔄 Сценарій роботи
- Уряд, ДСНС або військові передають команду на ПС-60
- ПС-60 активує П-164 через телефонну лінію або радіоканал
- П-164 запускає сирени, гучномовці, світлові сигнали
- Після спрацювання — надсилається зворотній сигнал на ПС-60
- Оператор бачить статус кожного пристрою
Прототипи сучасного ТАСЦО і МАСЦО:
ТАСЦО
МАСЦО
🧩 Основні компоненти та принцип роботи
🖥️ 1. Стійка ПС-60
- Використовувалась як центральний пульт управління системою оповіщення
- Приймала сигнали від вищих органів (Уряд, Цивільна оборона, МВС, військові)
- Могла керувати запуском сирен, трансляцією голосових повідомлень
- Працювала в ручному та автоматичному режимі
- Робота через телефонні лінії, КТЧ, радіоканали
- Підключалась через телефонні лінії зв’язку до апаратури типу П-160, П-164, П-166 та передавала команди на ці пускові пристрої (П-160, П-164, П-166), до яких були підключені електро-механічні сирени
📟 2. Пристрій П-164 (П-164АМ, П-166, тощо)
- Виконувало роль кінцевого пускового пристрою на об’єктах (школах, заводах, адміністраціях)
- Приймало сигнали дистанційного керування від центрального пульта (ПС-60 або П-166)
- Активувало сирени, гучномовці, світлові індикатори
- Підключалось до телефонної лінії або радіоканалу
- Забезпечувало зворотній зв’язок — надсилало зворотній сигнал про спрацювання або несправність
- Напрацювання на відмову пристрою — не менше 10000 год.
- Габаритні розміри пристрою — не більше 340×242×182 мм.
Детальний опис — «Посібник з експлуатації П-164АМ».
📟 3. Телефонні апарати для оповіщення посадових осіб
📟 4. Відтворення сигналу «Повітряна тривога»
Відтворення із платівки при автоподачі напруги на програвач. Звукознімач повинен знаходитись на початку доріжки. Сигнал «Відбій повітряної тривоги» — на звороті платівки.